Го́нтівка — село в Україні, в Чернівецькому районі Вінницької області. Населення становить 1153 осіб.

Колишня назва Серби. У 1768 році тут було страчено Івана Гонту.

Іва́н Ґо́нта (1705 — 1768) — керівник українського гайдамацького руху, один з проводирів Коліївщини, повстання проти релігійного, національного та соціального гніту, яке вибухнуло 1768 року на землях Правобережної України, що входила в ті часи до складу Речі Посполитої.

 

Життєпис Іван Гонта народився в селі Розсішки (нині Христинівського району Черкаської області) в селянській родині. Був ктитором і церковним старостою в Воздвиженській церкві міста Володарки. Згодом став козаком надвірної міліції графа Потоцького в Умані.

.За вправну службу згодом став сотником В червні 1768 під час гайдамацького повстання на Ґонту була покладена відповідальність за оборону міських укріплень Умані, за якими ховалися мешканці міста і прилеглих поселень. 20-21 червня 1768 (н. ст.) після оточення міста козаками і селянами Максима Залізняка, Ґонта разом із загоном надвірних козаків перейшов на сторону повсталих, що фактично визначило долю Умані. Протягом кількох годин місто було захоплено.

Пам'ятник Іванові Ґонті в Христинівці В Умані повстанська Рада оголосила Ґонту уманським полковником і князем.                     Слабке польське військо було нездатним придушити визвольний рух, який швидко поширювався в Київському та Брацлавському воєводствах. В кінці червня масштаби українського повстання почали турбувати російський уряд, який до того часу використовував гайдамаків для боротьби проти шляхетської барської конфедерації. Очевидно, свою роль зіграла також спроба М. Залізняка після взяття Умані відновити козацьку державу. Російське військове командування надало полякам військову допомогу в боротьбі з гайдамаками. 27 червня 1768 російський загін оточив Умань, де на той час перебували Ґонта та Максим Залізняк. Вважаючи росіян своїми союзниками у боротьбі проти поляків, близько 900 озброєних гайдамаків разом зі своїми ватажками не чинили опору і були підступно захоплені в полон військом генерала Кречетникова.

Повстання було жорстоко придушене. Полковник Гур'єв наказав покарати Ґонту батогами. За кілька днів більше 840 гайдамаків разом із Ґонтою, як піддані Речі Посполитої були передані польському командуванню. Їх було страчено у с. Кодні поблизу Житомира та у с. Серби (село) (нині с. Гонтівка Могилів-Подільського району Вінницької області). Особливо трагічною виявилася доля Ґонти, який був засуджений особливим церковним трибуналом, що складався з трьох ченців і ксьондза. Після десятиденних тортур Ґонті було винесено смертний вирок. Кара мала тривати протягом двох тижнів і супроводжуватися жахливими тортурами, відриванням шкіри пасмами, четвертуванням і вириванням серця.

Останки Ґонти мали виставити для постраху в 14 містах Правобережної України. Ґонті, який з надзвичайною мужністю витримував тортури, коронний гетьман К. Браницький на третій день наказав відрубати голову. Після цього вирок виконувався над мертвим тілом. Страта Ґонти відбулася не пізніше 13 липня. Дружину і чотирьох дочок Ґонти доставили з с. Розсішок в Умань, де кілька разів прилюдно висікли різками і відправили на заслання. Єдиного сина Ґонти гайдамацький сотник П. Уласенко зумів вивезти до Молдавії.

0